Кодеин Purple Drank omg ссылка Верхнеуральск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Ну, чуваки, слышали уже наверное про эту новую закладку, которую недавно разводил на хороводе. Я расскажу вам свою историю, как она изменила мою жизнь. Честно говоря, до этого я даже не знал, что такое наркота, ни разу не пробовал ничего подобного. Хотя, конечно, шмаль и иксы слышал на слуху, но думал, что это не моё. В общем, была у меня работа, где каждый день напрягался как суслик, не знаешь, где кого сгоняют. Вот я и думаю, как бы себя послабее чувствовать на работе. И тут ко мне подходит один мой братик по духу, ауф ведь, и предложил мне эту закладку.

«Да братишка, попробуй! - говорит он. - У меня самого все дела теперь идут легче, а народ на работе кто-то даже подвинулся. Не хочешь чутка расслабиться?»

Я подумал, да забей, что терять-то? Взял пару закладок и вступил на этот хмуровой путь. Начало было немного стремным, эйфория приходила быстро, но проходила так же быстро. Но мне не понравилось, что я начал зависеть от этой хрени. Если пропустить пару дней, то уже тянет так, что аж самому неудобно. Авось я подумал, а не попробовать ли мне пасхалку, чтоб снять это напряжение. Тут ведь все только начинается, думаю я. Вот я и купил себе конопляный косяк, чтоб свести счеты с этой постоянной дурью. Ауф, думаю, теперь будет гораздо гладче, а че мне не попробовать-то? Вечером, когда все успокоились, я пошел себе в тихое место, завернул этот шмаль в бумажку и начал его гореть. Первый залёт меня прямо в космос унёс. Лежу я так, думаю, а как было бы круто иметь всегда такой чилл на работе, вся эта напряженка стала смешной. «Ох, а ну это да, - сказал я себе, - так ведь можно было жить!» Теперь косячки и закладки стали моими верными спутниками. Я уже не парюсь этими ежедневными делами, мне уже пофигу, кто меня сгоняет, а кто нет. Я свободен, я покоряю мир! Эта новая жизнь принесла мне необыкновенное удовольствие и беззаботность. Все мои проблемы растворились, как таблетки в стакане воды. Я живу каждый день, как последний, потому что мне нечего бояться. Работа, друзья, семья - все это стало только фоном в моей новой реальности, где я управляю своей судьбой. «Вы что все там на работе такие смешные?» - спросите вы меня, а я отвечу вам, что это не смешно! Это круто! Это лайфстайл! А кто не понимает - значит, просто не дружит с чем-то настоящим. «Так не судите, если не пробовали», - говорю я вам. Но, конечно же, есть и свои проблемы. Я не особо замечал, как это постепенно стало одной из моих самых главных забот. Деньги, деньги, деньги - они уходят на наркоту, как вода в засушливой степи. Но я уже не могу остановиться. Мне нужно больше и больше, чтобы поддерживать этот эйфорический уровень. Просто это уже - моя жизнь, и я не вижу другого пути. Если честно, я даже не понимаю, как это все произошло. Как я так шустро попал в эту секту наркоманов? Что со мной стало, что я не узнаю себя в зеркале, словно это стало костюмом, который я надел на себя? Теперь моя жизнь - это просто неконтролируемый поток закладок и иксов. Все остальное уже не имеет значения. Я превратился в пустую оболочку, которая живет только для своей следующей дозы. Но, я все равно несу свою жертву. Я знаю, что однажды я упаду, ослаблю свой хват. Я просто не знаю, когда это случится. И пока я возможно могу говорить об этом как о чем-то крутом, но я знаю, что в глубине души мне страшно.